Коагулянти – речовини що спричиняють злипання частинок колоїдів.
Вони широко застосовуються в різних галузях промисловості для очистки питних, живильних та стічних вод, виділення корисних речовин з їх колоїдних розчинів тощо.
Це зазвичай прості неорганічні солі алюмінію чи заліза. Потрапляючи в розчин вони дисоціюють на іони, які несуть заряд, іони притягуються до протилежно заряджених частинок в розчині нейтралізуючи заряд останніх. Колоїдний розчин зазвичай містить досить дрібні заряджені частинки, які завдяки однойменним зарядам взаємно відштовхуються і не можуть укрупнитись, що й зумовлює їх довге перебування в рідкій фазі без осідання. Нейтралізація заряду частинок дозволяє їм агломеруватись в більш крупні часточки, які, або самовільно, або після обробки флокулянтами, більш повно і швидше видаляються з розчину. Коагулянти завдяки своїм властивостям гідролізувати в водному розчині, перетворюючись в гідроксиди, які малорозчинні і видаляються з оброблюваної рідини з осадом.
Відмінність коагулянтів від флокулянтів полягає в тому, що коагулянти лише компенсують поверхневий заряд часточок, які після цього з’єднуються в нестійкі агломерати, а флокулянти додатково утворюють між часточками стійкі мостикові зв’язки, які є більш стійкими.
В якості коагулянтів ми можемо запропонувати розчини:
Хлорида заліза (ІІ), Хлорида заліза (ІІІ), Сульфат заліза (ІІІ), які застосовуються в якості коагулянту для рідин з нейтральним та слабколужним рН. Окрім цього хлориди заліза використовуються для десульфуризації газів зокрема в біогазових реакторах.
Сульфат алюмінію та Гідроксихлорид алімінію які застосовуються в якості коагулянту для рідин з нейтральним та слабкокислим рН.